Кондрашов Іван
Іван малював природу, бо любив життя. Малював тварин, бо відчував їхню щирість. А потім пішов захищати все це — нашу землю.
Іван Сергійович Кондрашов «Психолог» (20.06.2000–20.06.2022, м. Костянтинівка Донецької обл.)
А-1008-військова частина. Реактивний артилерійський дивізіон бригадної артилерійської групи. Лейтенант ЗСУ Офіцер – психолог. 14-та окрема механізована бригада.
«Народився у місті Костянтинівка Донецької області. Ванюша ріс спортивним та урівноваженим хлопчиком. У 2,5 роки Ванюша пішов у дитячий садок. У школу Іван пішов у 6 років у 2007 році, школа 27. З четвертого класу навчався у Новодмитрівському ліцеї. Ванюша вчився гарно, дуже любив гуманітарні предмети.
Після закінчення школи у 2017 році поступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на військового психолога. В університеті вчився гарно.
У грудні 2021 році закінчив навчання і отримав диплом військового психолога і був направлений на працю до міста Володимир Волинської області.
З початком повномасштабної війни надавав психологічну допомогу своїм побратимам.
У період з 25.02.2022 року по 20.06.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України, перебуваючи в районах населених пунктів Житомирської області н.п. Малин, н.п. Пісківка, Миколаївської області, н.п. Новий Буґ, н.п. Новоолександрівка, н.п. Первомайське, Дніпропетровської області, н.п. Новомосковськ, Харківської області, н.п. Роздолля, н.п. Петровське, Донецької області н.п. Васюківка, н.п. Мазанівка, н.п. Білокузьминівка, н.п. Виїмка, н.п. Соледар, н.п. Дружківка. Був назначений заступником командира дивізії.
20 червня 2022 року у свій день народження під час ракетного удару у місті Дружківка Донецької області мій синочок загинув. Нагороджений орденом (посмертно) за мужність третього ступеня.
«Любов до країни вимірюється вчинками, а не словами» - улюблена фраза Івана.
Спогади
Нехай пам’ять, Ванюша, про тебе живе вічно. Про твоє велике серце, твою доброту, твою силу і твою любов, якою ти вмів огорнути весь світ.
мати Героя Ольга
Ти був найкращим з людей, моєю опорою, моїм щастям, моїм СИНОМ з великою літери. І я хочу, щоб твоє ім’я звучало завжди, щоб тебе пам’ятали не лише ті, хто тебе знав, а й ті, хто тільки чує твою історію. Бо ти заслуговуєш на це.
Я ніколи не перестану любити тебе і ніколи не перестану казати, що ти був, є і будеш найкращим сином, найсвітлішою людиною, яка залишила слід у цьому світі. Моє серце завжди буде з тобою, і поки я жива, я буду берегти і передавати пам’ять про тебе далі. Бо любов сильніша за смерть, а пам’ять сильніша за час.
Ваню я запам’ятала як людину, яка навіть серед бурі залишалася собою, йшла своєю дорогою й ніколи не втрачала світла всередині. Людину, яка любила життя так, як мало хто вмів.
Марія Чорнокозинська
У найтемніші моменти він знаходив іскорку радості, у найскладніших ситуаціях – промінь надії. Він був тим, хто додавав сонця навіть у найпохмуріший курсантський день. Тим, хто міг розсмішити й підняти настрій одним лише поглядом. Його присутність була як подих свіжого повітря – відчуття тепла й безпеки поруч.
