Єльцов Руслан
Він був яскравий та харизматичний, хоробрий та відданий боротьбі. З 18 років в морській піхоті, у 19 – вже на фронті, у 22 – у стрілецькому бою, де й загинув, перед цим забравши не одне життя окупанта.
Завжди був на бойових виходах у самих гарячих точках: Авдіївка, Красногорівка, Мар’їнка, Вугледар, Новомихайлівка, Велика Новосілка, Піски, Зачатовка, Євгенівка, Новодонецьке, Верхньоторецьке.
Руслан був одним із найкращих. Жодних шкідливих звичок, щира любов до Вітчизни, саморозвиток і прекрасне почуття гумору. Якщо уявити, що люди на землі були б провідниками сонячного тепла та світла, то з втратою Руслана для багатьох в цьому світі стало холодно і темно. Чи вартий народ, заради якого він пожертвував своїм життям? Ми навіть не можемо задаватись подібним питанням, бо це були його ідеали, якими він жив і заради яких помер. Втрата невимовна, але гордість і любов до нього ще більша. Тому можна сказати лише одне: «Мертвим не потрібні сльози, лише Честь та Слава!»
Читати далі
Руслан народився в селі Русин Яр, Костянтинівського району, Донецької області.
Добре закінчив Миколо-Полтавську школу (9 класів) та вже після закінчив Костянтинівський індустріальний технікум на механіка, де за зразкове навчання отримав у нагороду поїздку до Франції.
За характером Руслан був яскравою особистістю: харизматичний, справедливий, хоробрий, з почуттям гумору та відданий боротьбі.
З самого дитинства обожнював спорт "workout" та Україну. Працював баристом в "Арома каві".
Коли окупаційні війська захопили регіон, де жив Руслан ще в далекому 2014 році, ще зовсім маленьким, Руслан із своїм батьком повісили над своїм будинком український прапор.
Після звільнення родина Руслана допомагала українським військовослужбовцям, які базувалися в їхньому селі. З тих самих пір у Руслана почала формуватися мрія та бажання стати військовослужбовцем. Він у такому юному віці годинами спілкувався із захисниками, мав власну думку, з друзями їздив до Краматорську в стаб пункт переливання крові для військових... Тоді він сказав своїй родині, що якщо окупанти повернуться знову, він стане на захист своєї країни. Так і сталося.
26 червня 2020 року Руслан був призваний на військову службу за контрактом 2-м відділом Краматорського РТЦК. Пройшов школу морського піхотинця з відзнакою.
У 18 років Руслан підписує контракт з 503 ОБПМП. Єльцов завжди вдосконалював професійно-військові навички, був одним з найкращих.
СЛУЖБА
У 19 років Руслан був уже на фронті. Обороняв Київщині, Одесу, Харківщину. Після того, як його бригада була розбита, він направився на навчання до Великої Британії. Саме там Руслан отримав звання старшого сержанта роти. Далі служив у 38 ОБрМП.
Найгарячіші точки бойових зіткнень: Красногоріака, Авдіївка, Верзньоторецьке, Мар'їнка, Євгенівка, Зачатовка, Вугледар, Новомихайлівка, Піски, Новодонецьке, Велика Новосілка.
Руслан взяв у полон не одного окупанта. Російськи війська довго полювали на Руслана, вони його боялися, називали Хорватським найманцем. Після його загибелі у себе в пабліках писали: "Уничтожен, наконец отправился к Бандере".
Маючи татуювання з українською символікою, його мати завжди переживала, що у разі полону сину буде непереливки, але Руслан завжди запевняв маму, що до полону не потрапить.
Руслан загинув під час бою, 12 вересня 2023 року, у с. Новодонецьке Донецької області. Руслана кремували, як він заповідав і поховали на рідному Донбасі. Оскільки рідне село Руслана було постійно під обстрілами, в наразі стерте з лиця української землі, батьки перепоховали сина у Дніпрі на Краснопільскому кладовищі. На пам'ятнику Руслана його фото з татуюванням "коловрат".
«Между бордюрами кровь, клич слышу боевой,
За каплю нашей – мы прольём ручьи чужой.»
НАГОРОДИ
1. медаль «Патріоту Незалежної України» (25.08.21 р.);
2. відзнака командира військової частини А1275;
3. «Пам'ятний нагрудний знак 503 ОБМП»;
4. медаль «За взірець у військовій службі» 1ступеня (підписаний Залужним, 01.04.22р.);
5. медаль «За взірець у військовій службі» 3 ступеня (підписаний Залужним, 16.05.22р.);
6. медаль «За взірець у військовій службі» 1ступеня (підписаний Залужним, 25.07.22р.);
7. нагрудний знак «За зразкову службу» (Резніков, 01.05.23 р.);
8. відзнака Президента України «За оборону України» (05.08.22р.);
9. орден «За мужність III ступеня» (30.12.23р. (посмертно) Зеленський)
ВШАНУВАННЯ
Оксана Шабас створила артпроєкт вшанування Героїв «Наші пам’яті Артема Тимченка» , куди входять портрет Руслана.
Є вірші про Руслана, які входять у збірку віршів проєкту "Поезія народжена війною". Також є електронна база біографії Руслана арт-проєкту "Наші пам'яті Артема Тимченка".
"Іноді дізнаєшся про людину, коли її фізично вже немає з нами! Це дуже боляче. Руслан це саме те судження, коли кажуть: "Війна забирає найкращих!". Саме тому, я щаслива від того, що вже знаю цього Героя, хоча його і забрала війна. Це велика гордість бути частиною збереження пам'яті про таку ЛЮДИНУ! Раджу всім прийняти в цьому участь. Цей хлопець відкриє Вам нові горизонти, покаже Вам справжній, патріотичний Схід України, навчить Вас кайфувати від процесу боротьби!" — зізнається авторка проєкту Оксана Шабас.
Руслан був людиною з надзвичайно позитивним характером. Навіть у найважчі часи він умів знаходити привід для усмішки. З почуттям гумору та відвагою він пофарбував трофейний автомат у рожевий колір і прикрасив його стікером Hello Kitty. Саме з таким озброєнням він неодноразово вирушав на важливі й небезпечні бойові завдання. На знак пам’яті про Руслана, побратими пофарбували авто, яке дісталося їм від нього, у рожевий колір і наклеїли ті самі стікери.
ТАТУЮВАННЯ
Коловрат – один із солярних (свастичних) символів, котрий у колі націоналістів вважається символом сонця.
Це елемент вшанування дохристиянської, язичницької традиції. Наші предки обоготворювали саму Природу і сонце – як життєдайну силу.
Ворони. (Круки) Ворони споконвіку супроводжували воїнів, відвідуючи поля битв, де залишилися спочивати хоробрі.
Цього птаха в багатьох Європейських культурах сприймали з великою повагою, зображення ворона нерідко можна зустріти на знаменах тих самих вікінгів. І це не дивно, бо навіть Одіна (Вотана) Верховного бога, скандинавського пантеону супроводжували два ворони: Гуґін – думка і Мунін – пам'ять.
Вірші присвячені Руслану Єльцову "Бону", написані Оксаною Шабас
РУСЛАНУ
Я тебе не знала ніколи
і не бачила чуйні вуста,
як качав ти м'язи свідомо,
готувався іти у боя.
Як ти грізно бив тих кацапів
і сміявся неначе дурний;
побратимів від куль і снарядів
витягав із смертельних обійм.
І рожева була твоя зброя,
а тепер вже машина така;
кайфував від такого двобою,
рятував ти постійно життя.
Ти безмежно любив Україну,
і надійний ти був для сім'ї,
і ти знав ту єдину людину,
що мене рятувала всі дні.
Тепер разом ви у безодні,
ви на варті НАШИХ сердець.
Пам'ятаєш, як з татом на дворі:
прапор наш розвивав вітерець?
Я тебе не знала ніколи
і не бачила очі твої,
але завжди, рідний, свідомо
за життя буду вдячна тобі.
ЩАСЛИВИЙ
«Блин горелый, шо такое?!»
Ось так кричить на вас Руслан.
А ну, прибрали сльози з горя
І посміхнулись, як ішак))
Ви подивіться в ясні очі
І як сміється цей пацан.
Перерахуйте нагороди,
І знайте, щастя він пізнав!
І молот Тору, шолом жаху –
Це те, що Вікінги несуть.
Він бачив рівні того страху
І Óдін боронив їх путь.
Мохіто наше вже холодне,
Вже треба їсти його марс,
Давайте суші ми замовим
Та піци поїмо як раз.
У воїнів свої прикмети,
Вони нас завжди бережуть,
Обов'язок тепер сімейний,
Продовжувати його суть.
Обличчя в нього як в дитини,
Та, що щаслива як ніхто.
В картинах це емоцій злива,
Не кожному таке дано.
Любив племінників і дім він,
Малих тримав він на руках,
Любив безмежно він тваринок,
А Буську вчив він як в боях.
І він дурачився скажено,
Дурко малий він, хоч юнак,
На голові його метелик,
Спостерігач він вічно ваш!!
Спогади
Навіть якщо на фронті щось буде йти не так, то Руслан буде завжди на українській землі.
Софія
Відбили позиції противника, закріпилися і, навіть, коли снаряд прилетів поруч із ним, і його засипало землею, він піднявся і продовжив тримати рубіж оборони.
побратим
Противник з флангу, автоматна черга, молодий вікінг упав смертю хоробрих зі зброєю в руках, захищаючи свою країну і свій народ. Йому було 22 роки.
Морпіхам під щільним вогнем вдалося забрати героя з поля бою близько вечора.
Він завжди говорив правду в очі, і йому було пофіг, хто і що про нього думав, він ніколи не говорив за очима, а різав все у лоб, подобалося, чи ні, він не думав про це, просто говорив що думає…
родина
Руслан – справжній мужній чоловік, зі своїми поглядами і принципами на це життя. Справедливий, моментами показує жорстокість, але це необхідно аби захистити себе та близьких. Він завжди підтримував мене у найважчі моменти, давав гарні поради. Його дуже не вистачає, його сміху, його жартів. Він особлива людина, я впевнена, що він змінив життя кожного з нас на краще. Багато чого навчив і цьому хочеться вчитися – його вміння брати від цього життя все, жити так, як він хоче, не слухати нікого. Робити і діяти так, як він вважає для себе за потрібне і краще. Він дуже багато мені порад дав щодо спілкування з людьми, як швидко прощатись, якщо тебе не цінують і теж вчив не боятись, бо «без боли не приходит опыт».
Катерина Кошова
