Авєрін Юрій
Життя, сповнене викликів та любові
Юрій був справжнім українцем, чий життєвий шлях, на жаль, був непростим, але він гідно пройшов усі випробування. Здобувши середню освіту, він закінчив училище №5. Він мріяв стати кухарем-кондитером, але через складнощі минулого (життя в інтернаті та родині сімейного типу), ця мрія не здійснилася.
Проте Юрій мав неабияку силу волі та самостійність. Він знайшов своє місце у світі, працюючи оператором на фабриці «Флагман», а згодом — на будівництві. Найбільшою ж його нагородою та сенсом життя стала сім'я.
Юрій знайшов своє кохання, Ірину. У їхньому щасливому шлюбі народилися дві прекрасні донечки: Мірослава та Арина.
Він був люблячим батьком, який обожнював брати дружину та доньок на свій улюблений відпочинок — риболовлю. Саме там, біля води, у родинному колі, Юрій знаходив затишок та справжній відпочинок.
Він завжди навідувався до своєї сестри, Вікторії, яка залишалася з ним до кінця і була його опорою.
Особливе місце у серці Юри займали його теща та тесть. Вони подарували йому те родинне тепло і затишок, якого, на жаль, бракувало у дитинстві, замінивши йому батька та матір. Юрій був безмежно вдячний їм за їхню турботу та піклування.
Юрій був мобілізований 22 серпня 2024 року. Пройшовши місячне навчання у Гвардійську як оператор БПЛА (2-га рота, 23-тя бригада), він з 31 вересня вирушив захищати нашу Батьківщину.
Свій останній бій він прийняв, як справжній Герой, на Донеччині, у Волноваському районі, поблизу села Комар.
Життя Юрія обірвалося 4 червня 2025 року. Йому було лише 27 років.
Через чотири місяці після загибелі, держава відзначила його подвиг. На жаль, посмертно, але його сім'я — дружина та доньки — отримали нагороду, яку Юрій мав отримати за його віддану військову службу Україні.
Слава Герою! Вічна і світла пам'ять!
Спогади
Юрій любив виробляти искуство с дерева. Він був дуже хорошою людиною, чоловіком,батьком та братом для своєї сім'ї.
Сестра Вікторія, теща Оксана, тесть Микола, дружина Ирина, діти Арина та Міра, побратим Стас