Сандул Олександр
Олександр народився 3 червня 1977 року. Він був чудовою людиною з великим серцем. Він виріс у Нікополі, пройшов через шкільні роки у 22-й школі та здобув свій перший досвід на заводі провідної арматури.
Олександр — майстер на всі руки, справжній чарівник ремонту. У його спритних руках старі стіни знову дихають свіжістю, потріскана плитка лягає рівними рядами, а непрацююча сантехніка оживає, як за помахом чарівної палички.
Він не просто виконував завдання, а вкладав душу в кожен проєкт. Для нього важливо, щоб результат його роботи радував клієнта довгі роки.
Замовники цінували Олександра не лише за його професіоналізм, але й за його порядність та відповідальність. Він завжди дотримувався домовленостей, виконував роботу вчасно та залишав після себе чистоту й порядок.
Завдяки своїй працьовитості та майстерності Олександр заслужив репутацію надійного та кваліфікованого спеціаліста. Його рекомендували друзям та знайомим.
Він — не просто майстер з ремонту, він — був творцем оновленого простору, який дарує радість та гармонію.
Для мене, його дружини, він був коханим чоловіком, моєю опорою та найбільшою підтримкою. Наше життя було сповнене любов'ю, взаєморозумінням та мріями. Кожен день, проведений поруч із ним, був цінним подарунком. Він завжди був поруч, готовий підтримати, допомогти та просто обійняти.
Але найбільше він був неймовірним батьком. Усі його сили, вся його любов і турбота були спрямовані на трьох синів. Вони були його найбільшою гордістю, його майбутнім. Він мріяв про те, щоб вони росли в мирній та щасливій країні. Саме ця мрія і привела його на війну, де він без вагань став на захист Батьківщини.
26 лютого 2022 року Олександр взяв до рук зброю, щоб захистити нас, нашу сім’ю, нашу країну. Він визволяв Херсонщину, мужньо боронив Лиман, Соледар та Бахмут. Він віддав своє життя 30 червня 2023 року поблизу селища Іванівське, Бахмутського району, щоб його діти могли жити у вільній Україні.
Його подвиг ніколи не буде забутий. Він був чудовою людиною, коханим чоловіком та неймовірним батьком, який віддав своє життя за нас.
Чудова людина, коханий чоловік та неймовірний батько.
Спогади
Моє життя завжди було сповнене яскравих емоцій, але справжнє щастя я відчула, коли зустріла його. Спочатку ми були просто друзями. Я цінувала його підтримку, мудрі поради та щирість. Він був тим, хто завжди слухав і розумів. Він був моєю опорою, моєю надійною стіною, за якою я почувалася в безпеці.
дружина Ольга
Я ніколи не думала, що просто дружба може перерости в щось більше. Але як можна було залишатися байдужою, коли поряд такий чудовий чоловік? Добрий, справедливий, з почуттям гумору, здатний розтопити будь-яке серце. Він став моїм коханим, а згодом — моїм чоловіком і моїм Всесвітом.
Ми народили двох чудових синів, і це зробило нашу родину повною, а наше життя — осмисленим. Усі плани, мрії, думки були про наше майбутнє, про те, як ми будемо ростити наших хлопчиків, вчити їх бути добрими й чесними, як їхній батько.
На жаль, доля вирішила інакше, забравши в мене і в наших синів найдорожче — нашого чоловіка і тата. Я щодня переглядаю наші фотографії, згадую його ніжний погляд, його посмішку, його голос. Залишились лише спогади, але я бережу їх у своєму серці, як найцінніший скарб.
Особисті фото
