Орел Віктор
Орел Віктор Геннадійович "Тихий" молодший сержант, навідник штурмового відділення 5ОШБр народився 15 квітня 1994.
На початку повномасштабного вторгнення працював на заводі в Харкові, був мобілізований, пішов служити в Айдар, та згодом перевели в 5ОШБр.
Він настільки любив життя, що я ще такого не бачила, хоч його життя зовсім не казка: непутьові батьки, дитбудинок, інтернат, але він залишився ЛЮДИНОЮ, яка завжди допоможе, підкаже, віддасть останнє... він дуже любив життя і дуже хотів жити, але 04 вересня 2023 року, рятуючи побратима, потрапив під мінометний обстріл, де і загинув.
Назавжди в моїй голові його слова "Хто, як не ми" - саме вони лунали в мене в голові, коли я намагалась його дістати звідти...
Хто, як не ми.
Спогади
Коли я з ним розмовляла, він був завжди такий, ніби там нічого такого не відбувається. Він так оберігав мене від розуміння війни.
Дружина Маргарита
Як казали хлопці про нього, що такої людини з такою душею зустрінеш раз на міліон.